Шестикласники!
Перегляньте та запам`ятайте матеріал, відео про роди іменників, виконайте вправи.
«Факти
«Іменник»»
- Назву іменник почали вживати з 1873 року. Її першим
використав Омелян Партицький. Правопис 1926 року іменник називав речівником.
- Випередити іменник у кількості слів
неспроможна жодна частина мови. В 11-томному „Словнику української мови”
нараховується близько 135 тисяч слів. Серед них іменників майже половина. Порівняно з іменниками
дієслів удвічі менше.
-Терміни
„чоловічий”, „жіночий”, „середній” рід дісталися нам у спадок ще з часів V ст. до н. е.
Філософ Протагор запропонував поділити всі імена на 3 роди: чоловічий, жіночий та
речовий. Пізніше
Арістотель запропонував замінити останній термін – „середній рід”.
Крім жіночого, чоловічого, середнього роду, іменники
можуть належати до спільного роду. Наприклад: бідолаха, нероба, сирота, базіка,
лівша.
Іменники, що означають осіб як чоловічого, так і жіночого
роду, називаються іменниками спільного роду. Їх рід визначається в контексті.
Деякі іменники — назви осіб за професією чи характером діяльності (інженер,
педагог, суддя, професор, льотчик, лікар) — можуть означати осіб як чоловічої,
так і жіночої статі, але належать тільки до чоловічого роду.
Виконайте вправи
1. З дужок виберіть прикметник-означення до
незмінюваного іменника.
(Балакучий,
балакуче) какаду; (вертлявий, вертлява) шимпанзе; (смачний, смачне) капучино;
(спортивний, спортивне) кімоно; (багатолюдний, багатолюдне) Токіо; (піщана,
піщане) Гобі; (сонячний, сонячне) Душанбе; (мальовниче, мальовничий) Капрі;
(дотепний, дотепне) конферансьє; (змістовний, змістовне) лібрето; (авторитетна,
авторитетне) ООН; (гостинний, гостинне) ТЮГ.
2.Завдання: запишіть іменники за родами. Якщо ви правильно виконали завдання, то з перших літер прочитаєте початок прислів”я “… не страшний”
Двір, роман, четвірка, естакада, вікно, учень, живопис, родина, насип, олово, іней, вапно, економіка, діжа, йод, ілюзія, кошеня.
Опрацюйте матеріал до теми "Написання слів з пів-" за новим правописом.
За новим правописом, невідмінюваний числівник пів зі значенням половина з іменником – загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо ОКРЕМО: пів години, пів міста, пів острова, пів ящика, пів ями, пів Києва, пів України.
Якщо ж пів вжито з іменником у формі називного відмінка і становить єдине поняття, а не в значенні половина, тоді пишемо разом: піваркуш, південь, півколо, півкуля, півлітра, півмісяць, півострів.
Вирішальне значення відіграє відмінок: якщо іменник в родовому – пишемо окремо, якщо в називному – разом. Тому – пів аркуша і піваркуш, пів літра і півлітра.
Сюди ще варто додати: складні іменники з першою частиною напів-, полу- пишемо разом: напівавтомат, напівлюдина, напівправда, напівфабрикат, полукіпок, полумисок.
Семикласники!
Домашнє завдання "Розряди прислівників"
1. Спишіть речення. Після кожного прислівника запишіть у дужках, до якого розряду за значенням він належить.
Зразок: Сяє вдалині (місце дії) вогник у вікні (В. Юхимович).
1. Я на тебе дивлюся щовечора, Києве мій (Д. Луценко).
2. Таким я знав тебе ще змалку, високе місто над Дніпром (М. Рильський).
3. Надворі вечір настає (О. Олесь).
4. Удалині м’яко блимнули вікна (М. Коцюбинський).
5. Поволі ніч підносить темні вії, відкриті навстіж сяють небеса (О. Черненко).
6. І мене один лиш місяць розуміє на півслові (Л. Тендюк).
7. Навколо усе спочиває, а пісня не хоче спочить (В. Сосюра).
2. До поданих прислівників доберіть антоніми і запишіть парами. Складіть 3-4 речення з прислівника (на вибір).
Швидко, далеко, вперед, вдень, зранку, учора, колись, темно, добре, голосно, мало, по-новому, по-нашому, весело, знизу, влітку.
3. Інтерактивна вправа
Чи добре ви запам`ятали часи дієслова? Перевірте! Для вас інтерактивна вправа.
Дорогі дев`ятикласники!
На допомогу вам аналіз твору "Слово о полку Ігоревім".
Історико - мемуарна проза. Відомості про козацькі літописи
(ознайомтесь із матеріалом, перегляньте презентацію, доведіть, що ці твори дають можливість простежити розвиток не тільки давнього українського епосу, а й політичних і соціальних ідеалів, на яких він базувався.)
Ознайомлюючись з літературою Київської Русі, ми з вами
відзначили, що надзвичайно високого рівня досягло в ній літописання. Розвивався
цей вид творчості й пізніше, в зовсім інших історичних умовах і
обставинах. М. Драгоманов підкреслював, що літописи Київської Русі є
прямими родоначальниками тих хронік-мемуарів, які було створено за
козацьких часів. Водночас козацько-старшинські літописи, які широко
розповідають про визвольну боротьбу українського народу 1648–1654 рр.,— це
явище унікальне, багато в чому відмінне (і за змістом, і за формою) від
літописців київських, тобто староукраїнських.
Найповніше про Хмельниччину, життя народу в той
період, його боротьбу за волю і незалежність розповідають літописи
Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка. Вони, власне, і
становлять вершину українського літописання ХVІІ–ХVІІІ ст. Автори їх —
люди бувалі й досвідчені, за плечима яких ґрунтовна освіта в Києво-Могилянській
академії, участь в описаних ними епохальних подіях. Видатною пам’яткою
кінця ХVІІІ ст. є ще анонімна «Історія русів», в якій знайшли відображення
історичні події від часів давніх до 1769 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар